Omertà Визначення та приклад Кодексу мовчання

Слово «omertà» походить із сицилійської мови, воно походить від латинського слова «humerus», що означає плече. Використовується для позначення поняття «мужність» і «мужність». У сицилійській культурі це набуло відтінку «мовчання» та «відмови від співпраці з владою», особливо коли йдеться про організовану злочинність. Термін omertà використовується для опису кодексу мовчання та відмови від співпраці з владою, який часто асоціюється з організованими злочинними групами, зокрема з мафією в Італії та на Сицилії.

У контексті організованої злочинності омерта — це кодекс поведінки, який заохочує учасників зберігати мовчання та не надавати інформацію чи допомогу правоохоронним органам. Це допомагає захистити злочинну організацію та її членів від кримінального переслідування, а також зберегти почуття лояльності серед членів. Кодекс омерта призначений для захисту злочинців від судового переслідування та підтримки культури страху та залякування в організованих злочинних групах. Його використовують як потужний інструмент для збереження влади та контролю над своїми територіями та діяльністю.

Витоки Omertà як коду поведінки в організованій злочинності можна простежити до ранніх днів сицилійської мафії, де вона використовувалася як засіб захисту організації та її членів від правоохоронних органів. Концепція омерта поширилася на інші організовані злочинні групи в Італії та згодом на інші частини світу, включаючи Сполучені Штати, де вона пов’язана з американською мафією.

Термін «omertà» став добре відомим терміном не лише в злочинному світі, але й у масовій культурі, де його зображували в різних книгах, фільмах і телешоу, щоб зобразити злочинне життя.

Який приклад коду Omertà?

Прикладом omertà на практиці може бути відмова члена організованої злочинної групи надати інформацію або свідчити проти інших членів групи, навіть якщо це стикається з правовими наслідками. Наприклад, член мафіозного угруповання, якого поліція допитує про злочин, скоєний іншим членом угруповання, не надає жодної інформації про злочин чи особу, яка його вчинила, щоб захистити групу та особу.

Іншим прикладом omertà може бути відмова члена злочинної організації свідчити в суді проти інших членів групи, навіть якщо він зіткнеться з такими юридичними наслідками, як лжесвідчення. Це може статися, навіть якщо учасник знає про злочин, скоєний іншими учасниками, вони не будуть ділитися жодною інформацією з органами влади, щоб захистити групу та її членів.

В обох прикладах особа дотримувалася б кодексу омерта, відмовляючись надавати інформацію чи допомогу правоохоронним органам, щоб захистити злочинну організацію та її членів.

Чому Omertà такий популярний?

Омерта є популярною концепцією в організованій злочинності, оскільки вона виконує кілька важливих функцій для злочинних організацій. Одна з головних причин такої популярності Omertà полягає в тому, що це допомагає захистити злочинну організацію та її членів від судового переслідування. Дотримуючись кодексу мовчання та відмови від співпраці з владою, члени організації мають менше шансів бути спійманими або зраджувати один одного. Це допомагає зберегти секретність і силу організації.

Ще одна причина популярності Omertà полягає в тому, що вона створює відчуття лояльності серед членів організації. Дотримуючись кодексу Omertà, члени демонструють свою відданість організації та готовність захищати її будь-якою ціною. Це допомагає підтримувати згуртованість організації та гарантувати, що члени не зрадять один одного.

Злочинні суспільства, такі як Каморра, імпортували омерту до Сполучених Штатів, зірвавши перші спроби проникнути в італійську організовану злочинність.

Крім того, Омерта популярна, оскільки стала культурним явищем, пов’язаним з організованою злочинністю. Ця культурна асоціація з організованою злочинністю зробила це поняття привабливим для тих, хто хоче бути пов’язаним із злочинним світом.

Нарешті, це також використовується як спосіб здійснення контролю та влади над територією, наприклад, використання мафією Omertà на Сицилії є способом зберегти свою владу в регіоні та запобігти іншим кинути виклик їх контролю.

Було кілька відомих осіб, які порушили кодекс омерта та надали інформацію чи допомогу правоохоронним органам у боротьбі з організованою злочинністю.

Одним із прикладів є Джо Валачі, високопоставлений член американської мафії, який був першим, хто публічно підтвердив існування Коза Ностра та свідчив проти неї в 1963 році. Його свідчення дали цінну інформацію про внутрішню роботу американської мафії, що допомогло правоохоронним органам у боротьбі з організованою злочинністю.

Історична зрада Джо Валачі родини Дженовезе

Іншим прикладом є Томмазо Бускетта, високопоставлений член сицилійської мафії, який порушив омерту на початку 1980-х років і став одним із перших високопоставлених мафіозі, які співпрацювали з італійськими та американськими правоохоронними органами. Його свідчення дали детальну інформацію про внутрішню роботу сицилійської мафії та допомогли засудити сотні мафіозі.

Іншим прикладом є Сальваторе «Бик Семмі» Гравано, високопоставлений член злочинної родини Гамбіно, який порушив омерту та став урядовим свідком у 1991 році. Його свідчення допомогли засудити його колишнього боса Джона Готті та кількох інших високопоставлених осіб. члени злочинної родини Гамбіно.

Ці особи порушили кодекс омерта, ризикуючи своїм життям і життям своїх сімей, щоб надати інформацію та допомогу правоохоронним органам у боротьбі з організованою злочинністю.

Френк Костелло і код мовчання Омерта

Френк Костелло - великий американський синдикат гангстера, близький соратник Щасливчик Лучано, відомий своїм впливом на політиків.

Прикладом коду омерта в дії є випадок Вінсента Гіганте. За наказом Віто Дженовезе Гіганте спробував вдарити Френка Костелло, але спроба провалилася. Коли справа потрапила до суду, Костелло не назвав Гіганте вбивцею, натомість сказав, що не міг ідентифікувати свого нападника. Це означало, що Костелло дотримувався кодексу та запобіг Джіганте від тривалого тюремного ув’язнення, а також уникнув порушення кодексу та наслідків, до яких це призведе. Гіганте навіть подякував Костелло, покидаючи зал суду, за те, що він не впізнав його.