Василь Кандинський був одним із найоригінальніших і найвпливовіших художників двадцятого століття та піонером абстрактного живопису. Його «внутрішня потреба» виражати свої емоційні сприйняття призвела до розвитку абстрактного стилю живопису, заснованого на нерепрезентативних властивостях кольору і форми. Його візуальний словниковий запас розвивався в три етапи: від його ранніх репрезентативних полотен і їх божественної символіки до його захоплених оперних композицій, до його пізніх, геометричних і біоморфних плоских кольорових площин. Мистецтво та ідеї Кандинського надихали багато поколінь митців, від його учнів у Баугаузі до абстрактних експресіоністів після Другої світової війни. У цій статті ми досліджуватимемо життя та творчість Василя Кандинського, зосереджуючись на його картинах та їх стилі, значенні та впливі. Ми також надамо кілька порад щодо того, як оцінити та зрозуміти його абстрактне мистецтво, а також кілька прикладів його найвідоміших і репрезентативних робіт.
Раннє життя та впливи
Василь Кандинський народився 4 грудня 1866 року в Москві, Росія. Він походив з добре освіченої та культурної родини, і рано виявив інтерес до мистецтва, музики та літератури. Він навчився грати на фортепіано та віолончелі, і був зачарований кольором та його впливом на почуття. Одного разу він згадав, що бачив кольори як звуки, а звуки як кольори, стан, відомий як синестезія. Він також мав живу уяву та духовний світогляд, на що вплинуло його православне християнське виховання та знайомство з різними релігіями та філософіями.
Кандинський вивчав право та економіку в Московському університеті, який закінчив з відзнакою в 1892 році. Потім він працював викладачем і адвокатом, але був незадоволений своєю кар'єрою та своїм життям. Він вирішив продовжити свою пристрасть до мистецтва та переїхав до Мюнхена, Німеччина, у 1896 році у віці 30 років. Там він вступив до Академії образотворчих мистецтв і навчався під керівництвом Франца фон Штука, художника-символіста. Він також відвідав різні європейські міста, такі як Париж, Амстердам і Венеція, і познайомився з роботами імпресіоністів, постімпресіоністів і фовистів, які використовували яскраві та виразні кольори, щоб вловити світло та настрій. Його особливо вразили картини Клода Моне, особливо його серія «Стоги сіна», яка показувала один і той самий предмет за різних умов освітлення та в різний час доби. Кандинський зрозумів, що колір можна використовувати для передачі емоцій і відчуттів, а не просто для зображення реальності.
Ранні картини Кандинського були переважно пейзажами та сценами з російського народного мистецтва, такими як казки та легенди. Він використовував яскраві та контрастні кольори, експериментував із різними техніками та стилями. Він також включив елементи символізму та духовності, оскільки вважав, що мистецтво — це спосіб спілкування з божественним і внутрішнім «я». Деякі з його ранніх робіт включають «Блакитний вершник» (1903), «Страшний суд» (1912) і «Старе місто II» (1902).
Період Блакитного вершника
У 1911 році Кандинський заснував художню групу під назвою Der Blaue Reiter (Блакитний вершник) разом з іншими художниками-авангардистами, такими як Франц Марк, Август Макке та Пауль Клеє. На назву гурту надихнула однойменна картина Кандинського, на якій зображений вершник, що їде по пейзажу. Синій вершник символізував прагнення митця до духовної та мистецької свободи, відмову від умовності та буденності. Групу об’єднало спільне бачення створення нового мистецтва, яке б виходило за межі реалізму та виражало внутрішній світ митця. Вони також організовували виставки, видавали журнал і написали маніфест, у якому виклали свої принципи та цілі.
Картини Кандинського цього періоду стали більш абстрактними та експресивними, на них з’явилися такі мотиви, як кола, лінії та коні. Він використовував кольори та форми для створення музичних та емоційних ефектів, а також для виклику звуків і відчуттів. Він також написав книгу під назвою «Про духовне в мистецтві», в якій пояснив свою теорію мистецтва та класифікацію кольорів і форм. Він стверджував, що мистецтво має бути вільним від репрезентативних обмежень і що абстрактне мистецтво є ідеальним способом вираження «внутрішньої необхідності» художника та передачі універсальних людських емоцій та ідей. Він також стверджував, що кольори та форми мають власні значення та асоціації, і що їх можна комбінувати для створення гармоній і контрастів, подібних до музичних композицій. Він порівнював художника з композитором, а картину з симфонією. Деякі з його картин цього періоду включають Композицію IV (1911), Імпровізацію 28 (1912) і Чорні лінії (1913).
Період Баугауза
У 1914 році, після початку Першої світової війни, Кандинський повернувся до Москви, де брав участь у культурних і освітніх реформах Російської революції. Сприяв створенню Музею культури живопису, викладав у московських Свомашах (вільних державних художніх майстернях). Однак невдовзі він відчув відчуження та ізольованість від радянського суспільства, яке прихильно ставилося до більш реалістичного та соціально-орієнтованого мистецтва. Він також зіткнувся з цензурою та критикою з боку влади, яка вважала його абстрактне мистецтво декадентським і буржуазним. У 1921 році він покинув Росію та повернувся до Німеччини, де приєднався до Баухаузу, школи мистецтва та дизайну, заснованої Вальтером Гропіусом. Bauhaus мав на меті об’єднати мистецтво, ремесло та технології, а також створити функціональну та сучасну естетику. Кандинський викладав у базовому класі дизайну, а згодом у класі поглибленої теорії, де він представив свої ідеї щодо психології форми, теорії кольору та геометричної абстракції. Він також проводив експерименти щодо впливу кольорів і форм на людське сприйняття та поведінку.
Картини Кандинського цього періоду стали більш геометричними та біоморфними та відображали його навчання в Баугаузі. Він використовував прості форми, такі як кола, трикутники та квадрати, і основні кольори, такі як червоний, жовтий і синій, щоб створити композиції, які були збалансованими та гармонійними. Він також використовував чорний і білий, щоб створити контраст і напругу, а також підкреслити динамічний рух форм. Він продовжував досліджувати музичні та духовні аспекти свого мистецтва та створював серії картин із такими назвами, як «Композиції», «Імпровізації» та «Враження». Деякі з його картин цього періоду включають «Жовто-червоно-синій» (1925), «Кілька кіл» (1926) і «Композицію VIII» (1923).
Паризький період
У 1933 році нацисти закрили Баухаус, і Кандинський переїхав до Парижа, де прожив до кінця свого життя. У 1939 році він отримав громадянство Франції та продовжував малювати та писати. Він здебільшого був ізольований від інших художників, які займалися або сюрреалізмом, або абстракцією-творінням, двома рухами, з якими він не повністю ототожнював себе. Він також зіткнувся з труднощами при виставленні та продажу своїх робіт, оскільки публіка та критики не дуже сприйняли його абстрактне мистецтво. Він знайшов певну підтримку та визнання у своїх старих друзів, таких як Пауль Клеє та Піт Мондріан, а також у деяких молодих митців, таких як Жан Арп та Жоан Міро.
Картини Кандинського цього періоду стали більш органічними та біоморфними, а форми нагадували мікроскопічні організми, рослини та тварин. Він використовував більш різноманітну та стриману палітру та експериментував з різними текстурами та матеріалами, такими як пісок, штукатурка та газета. Він також використовував елементи колажу та монтажу, а також використовував вигнуті та кутові лінії для створення складних і заплутаних візерунків. Він зберігав свій інтерес до музики та духовності, і називав деякі свої картини за музичними термінами, як-от Tempered Élan (1944), Mild Tension (1937) і Dominant Curve (1936).
Як оцінити і зрозуміти картини Кандинського
Картини Кандинського непросто зрозуміти чи оцінити, оскільки вони не представляють жодних впізнаваних об’єктів чи сцен, і вони не мають чітких чи фіксованих значень. Вони мають бути пережиті та інтерпретовані глядачем, який може використовувати власну уяву, емоції та асоціації для створення особистої та суб’єктивної реакції. Однак є кілька порад і вказівок, які можуть допомогти глядачеві наблизитися до картин Кандинського та насолодитися ними, наприклад:
- Подивіться на кольори та на те, як вони взаємодіють один з одним. Вони створюють контраст чи гармонію? Чи викликають вони якісь почуття чи настрій? Чи нагадують вони вам якісь звуки чи музику?
- Подивіться на фігури та як вони пов’язані одна з одною. Вони створюють рівновагу чи напругу? Чи пропонують вони якийсь рух чи напрям? Чи нагадують вони якісь предмети чи символи?
- Подивіться на композицію та як вона організована. Чи бачите ви якийсь фокус чи центр інтересу? Ви бачите якийсь шаблон чи ритм? Ви бачите якусь симетрію чи асиметрію? Ви бачите якусь глибину чи перспективу?
- Подивіться на назву та як вона пов’язана з картиною. Це дає вам якусь підказку чи підказку? Чи пропонує він якусь тему чи концепцію? Чи збігається це чи контрастує з вашим враженням від картини?
- Подивіться на контекст і на те, як він впливає на картину. Коли і де була створена картина? Якими були наміри та спонукання художника? Яким був історичний та культурний фон? До якого художнього напрямку чи стилю належала картина?
- Подивіться на власну реакцію та на те, як вона вплинула на ваше розуміння картини. Що вам подобається або не подобається в картині? Що ви відчуваєте або думаєте, коли дивитесь на картину? З чим у вас асоціюється чи пов’язує картина? Про що ви дізналися або дізналися з картини?
Приклади картин Кандинського
Ось кілька прикладів картин Кандинського разом із деякими короткими поясненнями та аналізами. Ви можете скористатися наведеними вище порадами та вказівками, щоб глибше дослідити та оцінити ці картини чи будь-які інші картини Кандинського.
Композиція IV (1911)
Композиція IV — одна з перших картин Кандинського, яка є повністю абстрактною, тобто на ній не зображено жодних впізнаваних об’єктів чи сцен. Це також одна з його найскладніших і хаотичних картин, оскільки вона містить безліч кольорів, форм і форм, які, здається, стикаються і стикаються одна з одною. Однак, якщо ви уважно придивитесь, ви все одно зможете знайти деякі сліди зображення, такі як кінь, вершник, човен, замок і веселка. Ці елементи взяті з ранніх картин Кандинського та символізують його духовний і мистецький шлях. На картину також впливає музика, як випливає з назви, і її можна розглядати як візуальну симфонію з різними мотивами, темами та варіаціями. Картина покликана викликати у глядача низку емоцій і відчуттів, стимулювати уяву та інтуїцію.
Жовто-червоно-синій (1925)
«Жовто-червоно-синій» — одна з картин Кандинського, яка відображає його навчання в Баухаузі, де він використовував геометричні форми та основні кольори для створення гармонійних і збалансованих композицій. Картина поділена на дві половини: ліворуч жовтий трикутник, а праворуч синє коло. Жовтий трикутник символізує тепло, світло та активність, а синє коло — холод, темряву та пасивність. Червоний квадрат у центрі символізує баланс і напругу між двома протилежностями. Картина також містить інші форми та кольори, такі як чорні та білі лінії, зелені та фіолетові прямокутники, помаранчеві та рожеві кола, які створюють контраст і рух. На картину також впливає музика, як випливає з назви, і її можна розглядати як візуальний акорд із різними тонами, нотами та гармоніями. Картина покликана передати «внутрішню потребу» художника та створити універсальну мову мистецтва.
Домінантна крива (1936)
«Домінантна крива» — це одна з картин Кандинського, яка відображає його життя в Парижі, де він використовував органічні та біоморфні форми та більш різноманітну та стриману палітру для створення складних і заплутаних візерунків. У картині домінує велика вигнута лінія, яка проходить через полотно, і це створює відчуття руху та напрямку. Картина також містить інші форми та кольори, такі як кола, трикутники, квадрати та спіралі, які нагадують мікроскопічні організми, рослини та тварин. Картина також містить елементи колажу та монтажу, наприклад газетні вирізки, які створюють текстуру та контраст. На картину також впливає музика, як випливає з назви, і її можна розглядати як візуальну мелодію з різними ритмами, темпами та варіаціями. Картина покликана виразити «внутрішнє звучання» художника та створити особисту та суб’єктивну реакцію у глядача.
